Депутат Чернівецької обласної ради Іван Семенюк, засновник низки підприємств, які зросли на базі відомої фірми з виробництва будівельних матеріалів «Родничок», майже все життя працює у будівельній галузі. Крім будівництва і виробництва, займається туристичним бізнесом. Ним збудовано десятки соціальних споруд, готелів, житлових будинків. А гірськолижний туристичний комплекс «Сонячна долина» відомий далеко за межами Буковини. Ці підприємства свого часу були одними з найбільших платників податків і роботодавців колишнього Новоселицького району.
Епідемія коронавірусу стала важким випробуванням, насамперед, для підприємств, що працювали саме у галузях виробництва, будівництва і туризму. Сьогодні на українську землю прийшла війна, коли точно не до відпочинку і будівництва. Як сьогодні виживають і працюють підприємства, чи вдасться вижити бізнесу у цій ситуації? Про це ми запитали Івана Семенюка.
- Як людина, яка все життя щось створювала, будувала, навряд чи зможу зрозуміти тих, для кого задоволення – в лічені дні зруйнувати те, що десятиліттями створювали інші. Дуже боляче це бачити. Але сьогодні саме так чинить ворог у нашій державі, і навряд чи хтось здатен залишитись байдужим. Як і багатьом іншим підприємствам, нам було дуже складно. Адже хотілося і зберегти колектив, і підприємство. У всі часи ми допомагали тим, хто цього потребував. В час війни це - обов’язок кожного. Першим випробуванням стала допомога людям, котрі вимушено залишили свої домівки. І «Сонячна долина», і «Північна зірка» були переповнені. Ми приймали набагато більше кількості, на які вони розраховані, адже на початку люди просто нічого не могли знайти. В готелі, наприклад, який розрахований на сто людей, спочатку жили 280. І не варто вважати, що то були лише багатії. Хто міг – щось платив, хто не міг – не платив зовсім. Сьогодні у нас проживають 12 сімей, які не платять нічого. На піку напливу переселенців на всіх наших територіях проживали одночасно 1200 людей. А це і харчування, і побутові проблеми. Крім того, навіть ті, хто проживав у школі, приходили до нас щоб помитися.
- Яка ситуація сьогодні?
- Переселенців значно менше. Хтось із чоловіків залишив свою сім’ю і повернувся, хтось їде в райони, які не надто постраждали від окупантів і де відносно спокійно, інші находять житло в оренду. Тобто це такий перший прихисток.
- Що з виробництвом, люди ще навіть будуються?
- Виробництво будівельних матеріалів зменшилося в рази. Зараз, на жаль, не до будівництва. Але, щоб зберегти колектив, не зупинитись, ми шукаємо різні шляхи. Наприклад, виробляли такі собі бетонні протитанкові споруди. Тобто я, ще декілька підприємців вирішили, так би мовити, «скинутися» і виготовити такі ось речі для армії. Закупили і передали армії 15 тисяч лопат. У перші дні підготував і передав автобус, дві вантажівки, який придбали підприємці нашої громади. Допомагаю нашим місцевим волонтерам доставляти вантажі в зону бойових дій, військовим частинам, які розташовані на території області, тим, що їм потрібно. У перші ж дні приготували багато фундаментних блоків, які можна було використати для перекриття доріг, у разі необхідності тощо. На робочі місця поволі повертаємо людей.
- Чи є якісь послаблення щодо оподаткування в цих умовах?
- Ні, але нам цього і не потрібно, розуміючи ситуацію.
Однією з найцікавіших, мабуть, ідей, яку намагається сьогодні реалізувати Іван Семенюк, – запустити виробництво блочних будиночків, які повністю готові до проживання, можуть бути вмебльовані, обладнанні всім необхідним.
За потреби такі будиночки можуть бути одно-, двокімнатні, в одному, двох рівнях. Такий будинок можна перевезти будь-куди звичайною вантажівкою і встановити за лічені години. Тобто в районах, де житло і інфраструктура повністю зруйновані, на час будівництва нового житла можна створити такі собі міні-містечка, де люди якийсь час зможуть проживати у цілком комфортних умовах. Пізніше їх можна бути використати з комерційною метою. На цей час виготовлено проєктну документацією, Іван Семенюк звернувся по підтримку до керівництва області, йдуть пошуки партнерів в інших регіонах. Вже зараз підприємство може виготовляти до 30 таких будиночків, але у разі замовлення обсяги можуть бути збільшені в рази. Ще, і це, мабуть, головне, створить десятки робочих місць і для жителів Буковини, і для переселенців.
До речі, вже зараз на території «Родничка» працює велика книжкова база, яку на початку війни перевезли із столиці, разом з обладнанням і працівниками. Близько п’ятдесяти працівників живуть на території підприємства, для них створено відповідні побутові умови. Зараз із Боян в усі куточки України відвантажують дитячі книжки і підручники, художню, довідкову та спеціальну літературу. Крім того, «Родничок» підготував і передав складські приміщення для розміщення медикаментів та інших вантажів «Червоного хреста» та для зберігання гуманітарної допомоги низки благодійних організацій.
Comments