Політ над гніздом галушки

Полтавщина, прошу зауважити, з наголосом на передостанньому складі, – не лише край галушок (тут наголос на останньому), самогону і шароварів. На цьому не раз наголошували журналістам із західних областей під час подорожі Полтавщиною у прес-турі: «Місцеві громади: досвід реформування на Полтавщині».

Полтавські розписи

При тому, що площа Полтавської області втричі більша від Чернівецької, населення за даними останніх перепи­сів, навіть вдвічі не перевищує кількість людей, що живуть на території Буковини і Бессарабії. Тож тут можна вільно їха­ти дорогами півсотні кілометрів не про­минувши жодного населеного пункту. А села, за кількісним показником, зде­більшого важко співставляти з нашими. Головною метою подорожі було показати гостям з різних областей досвід рефор­ми децентралізації на Полтавщині, яка є лідером в Україні за середнім доходом на кожного жителя громади, бездотаці­йністю громад і кількістю «реверсних» громад. Щоправда, «реверсну» дотацію можна вважати своєрідним «державним рекетом» фінансово спроможних громад – це коли держава встановлює певний норматив щодо податку на доходи фі­зичних осіб. Якщо громада, з розрахунку на одного мешканця, заробляє більше – держава частину цієї дотації забирає собі. Але це тема іншої розмови.




Тож Полтавщина, маючи 53 об’єдна­ні громади (6 з них готуються до перших виборів) і за цим показ­ником також перебуваючи серед лідерів, потерпає від схожих про­блем і негараздів, маючи, втім, власну специфіку та долаючи не­гаразди у свій, також оригіналь­ний, спосіб.

«Пришиб»

Перше на що звертають увагу туристи (будемо вважати нас та­кими), подорожуючи Полтавщи­ною, – «смішні» назви сіл. Але і в цьому родзинка козацького краю, де сам Гоголь зробив все що міг, щоб цей регіон став туристичною перлиною України. Ну хто не чув про Диканьку, Миргород чи Соро­чинський ярмарок, чи, для при­кладу, Полтавську битву. Правда тепер шведські прапори деінде потрапляють на очі: биті тут колись шве­ди нині будують на Полтавщині ЦНАПи. Не можна сказати, що на Полтавщині мало роблять для розвитку туризму – родзинок вистачає і перераховувати їх не буду. Гугл в поміч. Втім, втаємничені мені повідомили, що галушки в місцевих ресторанах (досить демократичні за ці­нами) - не справжні (рецепт не цілком автентичний), а «Калганівку» і «Хріно­вуху» настоюють не на самогоні, а на «Немирівській». То великий гріх. Готелі далекі від досконалості, а дороги… Ну, як скрізь. Щоб знали, якщо потрапили на вщент розбиту дорогу – найімовірні­ше ви на путівці «державного» значен­ня. Центральні дороги в громадах зде­більшого вкриті свіжим асфальтом. Але то був ліричний відступ.


Отже, Пришибська сільська громада Кременчуцького району серед тих, хто втрапив у перший вагон децентралізації. Невеличка громада сформована у 2015 році і має один із найвищих показників доходу на одного мешканця в Україні (близько 5500 грн.). Полтав­щина, до речі, ще й лідер за кількістю укла­дених договорів міжмуніципаль­ного співробіт­ництва. Тобто, в той час, як у нас, зазвичай, воліють замкну­тися в кордонах громади, тут зрозуміли, що гуртом легше навіть райради «бити» і створю­ють міжгромад­ські об’єднання для вирішення певних питань. Це означає, що кілька громад спільно утримують соціальні об’єкти – медич­ні, культурні, туристичні. Пришибська таким чином бере участь в спільному утриманні ЦПМСД, який надає медичні послуги 25 тисячам пацієнтів з різних громад. До речі, в усіх громадах, крім, мабуть, саме Пришибської, до районних рад таке ж тремтливе ставлення як і у нас. Саме ці архаїзми додецентраліза­ційного періоду здебільшого вважають головним гальмом розвитку громад. Що, загалом, не дивно. Адже як віддати яки­мось громадам землі, за які сплачують ренту газовидобувні і гірничозбагачу­вальні компанії?! Золоте дно. Втім, рента не є головним джерелом доходів громад Полтавщини. Саме цим вони дуже відріз­няються одна від одної. Але саме поруч із Пришибом розташоване одне із найбіль­ших в Україні видобувних підприємств «Ferrexpo», власника Полтавського гір­ничозбагачувального комбінату екснар­депа Костянтина Жеваго. Можливо, саме тому, в Кременчуцькому районі спротив об’єднавчим процесам був мінімальним. Сьогодні на «Ferrexpo» працюють жи­телі багатьох довколишніх сіл, отриму­ючи зарплати співмірні із польськими заробітками, а на багатьох соціальних об’єктах висять таблички «збудовано за підтримки…» (ясно кого). Благо це, чи навпаки?.. Втім, все це не дозволило Жеваго перемогти представника «Зе» на останніх виборах до ВР на окрузі у Го­рішніх Плавнях.

І знов, ліричний відступ. «Прокину­тись в Горішніх Плавнях» - ста­ло прислів’ям на Полтавщи­ні. Жителі Ком­сомольська на бумі декомуніза­ції ніяк не годні були визначи­тись із новою назвою свого міста, аж допо­ки одного разу не прокинулись в місті з новою назвою. Вольо­вим рішенням «Комсомольськ» назвали іменем зниклого села, яке було розташоване на території Пришибської сільради, в де­кількох кілометрах від сучасного міста. А, і да, кажуть саме тут тягнув перший строк Віктор Хведорович, не до ночі буде згадане.

До речі, в Пришибській ОТГ мають на­дію на розвиток промислового туризму. Ми побували на виробництві «Ferrexpo», на залізорудному кар’єрі, неподалік При­шибу. Масштаби вражають, як «Катер­піллер» вантажопідйомністю 180 тонн.

Однією з найбільших проблем гро­мади, тим часом, є кваліфіковані кадри. Як нам зізналися – тут їх «купують»: квартирами, високими зарплатами, со­ціальними «плюшками». Таким чином «прикупили» лікаря, тепер шукають «шерифа» для поліцейської станції, яку невдовзі планують створити. За власні кошти перебудовують багатоквартирні будинки (спадок від розваленого рад­госпу), провели вуличне освітлення, придбали шкільні автобуси, облаштову­ють водогони (питна вода – величезна проблема для багатьох населених пунк­тів краю). Провели капітальні ремонти у дитсадку «Чебурашка» та загальноос­вітній школі. Скорочен­ня шкільної мережі не є проблемою для багатьох громад Полтавщини. Через низьку щільність населення, шкільна ме­режа тут ніколи не була надто розвинена. Навпа­ки – відкривають нові на­вчальні заклади, зокре­ма – центри інклюзивної освіти і ДНЗ. На додачу, ОТГ закінчує зведення магістрального водого­ну між трьома селами. Кошти на будівництво водогону були виділені з місцевого бюджету та за кошти інвестора.

«Ламані кручі»

Таку назву має одна із найбільш ма­льовничих місцин Омельницької ОТГ (також Кременчуцький район). Сформо­вана у тому ж 2015-му. А вже у 2018- му громада (вірніше її центральне село) стало переможцем конкурсу «Село року-2018». До складу Омельниць­кої об’єднаної територіальної громади увійшло 20 населених пунктів, де про­живає 5487 осіб. Для нас обсяги, від­верто кажучи – незвичні.


Тут головна ставка на участь у різ­номанітних проєктах, що дозволяють залучити не бюджетні кошти. А якщо навіть і причини очевидної немає, тут її готові знайти, якщо треба – ви­гадати. Таким чином виникла ідея фестивалю «Чарівна симфо­нія козацтва» – свято на честь композитора Петра Чайковсько­го. За віднайденою інформаці­єю, прадід композитора Федір Опанасович Чайка походив з Омельника. На честь нащадка козацького роду вирішили про­вести фестиваль: склали проєкт, подали на участь у конкурсі Мі­ністерства культури «Малі міста – великі враження». Кошторис – най буде мільйон. Дали. Мільйон. Фестиваль удався, зібрав тисячі людей. До речі, цей фестиваль в цих краях не єдиний, а між громадами є негласна угода – кожна громада везе своїх людей до сусідів на всі масові заходи. Справедливо, ефек­тивно і всім приємно.

Але не фестивалями єдиними. В цій громаді намагаються співпрацювати з усіма міжнародними інституціями, які представлені в Україні і декларують підтримку громад: Despro, GIZ, PAUCI, ПРООН тощо. Саме таким чином засві­тилися вулиці сіл Запсілля, Щербаки, Омельник, Демидівка. Про це раніше тільки мріяти могли. Реалізовано проєк­ти із облаштування садка, з реконструк­ції сільського клубу (це тепер не клуб, де на голову падає штукатурка, а су­часний культурно-спортивний комплекс «Дивограй»), де розміщено ще й ЦНАП. Ремонтують дороги, школи, клуби і дит­садки, облаштовують водогін і водо­відведення, купують шкільні автобуси. Конкурсний проект GIZ щодо створен­ня та функціонування центрів надання адміністративних послуг на територі­ях громад, став для Омельницької ОТГ ще одним ствердним кроком уперед. Із 50 представлених у конкурсі проєктів, Омельницька ОТГ потрапила до двад­цятки кращих, а потім і до переможної дванадцятки.

Тут, до речі, не звільнено жодного працівника – голови сільрад стали ста­ростами, секретарі – адміністраторами в Центрі надання адміністративних по­слуг. До речі, не скорочувались посади у навчальних закладах. При виконко­мі Омельницької сільської ради почали функціонувати відділ соціального захи­сту населення, відділ культури та ту­ризму, відділ освіти... Тобто, додалося нових робочих місць.

Ну і про туризм. Саме на розвиток цієї галузі покладають великі надії. А місцевість і справді чарівна – таких кра­євидів немає, мабуть, більше ніде. Тож крім фестивалю Чайковського, який, тут переконані, стане щорічним, роз­робляються інші туристичні маршрути. Місцевість довкола річки Псьол завжди приваблювала туристів, але, здебільшо­го, місцевих. Саме на Червоному містку біля Псьолу вже роки проводиться регі­ональний фестиваль народної творчості “Омельницьке розмаїття”, який з кож­ним роком набуває все більшої попу­лярності в багатьох районах Полтавщи­ни та інших областях. Також на Псьолі є «Ламані кручі» - вражаюча місцевість, яка збирає любителів екстремального туризму з усієї України. Але це треба бачити...

Автопробігом по райраді

Одна з наймолодших громад Пол­тавщини – Опішнянська селищна ОТГ Зіньківського району. Право стати гро­мадою тут, без перебільшення, виборю­вали протягом 2,5 років. Районні влад­ні структури впиралися до останнього. Приєднавши лише одну Малобудищан­ську раду, тут, за кілька місяців існу­вання, зроблено більше, ніж за всі роки сучасної історії Опішні. Вже зараз грома­да є «реверсною», тобто змушена відда­вати частину доходів у держбюджет, а ЦНАП, збудований за підтримки Програ­ми «ULEAD з Європою», вже готовий до відкриття. Тобто, свою частину угоди з облаштування приміщення громада ви­конала. Слово за Європою.

За менш ніж рік бюджет зріс з 11 млн грн., у 2018-му, до майже 62 млн гри­вень. Тут головним джерелом доходів є ПДФО, ну і немало приносить рента під газопромислами. Кошти, які «проїдали­ся» районними структурами, тепер пов­ністю спрямовані на розбудову доріг та розвиток інфраструктурних об’єктів. Провели ремонти дитсадків і шкіл, об­лаштували сходи і санвузли. Налашто­вані на впровадження роздільного збору сміття і встановлення ліхтарів на соняч­них батареях, щоб не мати справу з бю­рократичною тяганиною в «Обленерго».


Втім, головна ставка тут також на ту­ризм. Опішня також стала переможцем конкурсу Мінкульту «Малі міста – вели­кі враження». На виграні призові кошти провели культурно-гастрономічний фес­тиваль «СливаFest». Тут вважають го­ловним не фестиваль, на підготовку до нього витратили в рази більше, ніж отри­мали на його проведення: ремонтували дороги, облаштовували стоянки, туалети та багато іншого. Місцеві мешканці про­понували ідеї, писали пісні, облаштову­вали приватні садиби для розміщення гостей, а господині готували смаколики зі слив до фестивалю.

Але головне - Опішня є столицею українського гончарства. Опішненська кераміка стала своєрідним етнічним сим­волом української культури, світовим мистецьким брендом. Звісно, ми побува­ли в Музеї українського гончарства. Що я вам скажу – треба бути, зазначив би Василь Бабух. Особливо влітку. Це про­сто бомба. І за місцем розташування, і за представленими мистецькими та народ­ними творами. Знайшов я тут, до речі, і буковинську кераміку. Дуже своєрідна, виявляється, школа. Щоправда, між ад­міністрацією музею і владою громади є певні розбіжності у баченні співпраці, але й це подолають, адже мета у них одна, а Опішня спільна.

Скумекали на трьох

Ну і одна з найбільш унікальних гро­мад Полтавщини – Мачухівська ОТГ. Унікальність її у тому, що у 2017 році об’єдналися села, які входять до трьох районів: Полтавський, Новосанжарський та Решетилівський. Вже перший рік іс­нування цієї ОТГ дав наочні приклади успішності реформи децентралізації. Од­ним з основних досягнень нової громади стало поліпшення співпраці з підприєм­ствами видобувної галузі, які здійснюють свою діяльність на її теренах.


Програма соціального партнерства з ДТЕК «Нафтогаз» лише в 2018 році при­несла допомоги на 2,5 мільйона гривень. Це окрім рентних платежів, які сягнули більше 5 мільйонів гривень. Кошти були спрямовані на ремонт будинку культури, медичне обладнання для амбулаторій, ремонт доріг між населеними пунктами ОТГ. Саме від ДТЕК отримали сучасне медичне обладнання – електрокардіо­граф, безконтактний тонометр, стерилі­затор, тощо.

Ще в одному напрямі громада стала одним з «піонерів» у державі. Мачухів­ська об’єднана територіальна грома­да налагодила співпрацю з гро­мадою з іншої області - Коб­лівською ОТГ, що на Микола­ївщині. Що ж, якщо можна між районами, то чому б не між областями? Пі­зніше приєдна­лися ще кілька ОТГ з різних ре­гіонів Полтавщи­ни – Михайлів­ська (Машівський район), Сенчанська (Лохвицький) та Омельницька (Кремен­чуцький). Домовилися про партнерство та співробітництво, що мають на меті забезпечити сприятливі умови для роз­будови туристичної, агрорекреаційної та природоохоронної інфраструктури в двох областях. Чому б ні?

Щодо родзинки. У них вона є – ко­манда вищої ліги з мотоболу «Дружба». Сам голова громади є затятим мотоболіс­том. Старий пустир спільними зусиллями перетворили на майданчик для мотобо­лу. Тепер збирають у селі спортсменів і вболівальників цього своєрідного виду спорту з усієї України.

Ну, десь ось так. Завдячуючи прес-туру в межах проєкту Харківсько­го прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Укра­їні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і ви­конується міжнародною організацією Internews.

І на завершення коротенького огля­ду кілька слів про саму Полтаву – гарне місто, яке швидше нагадує Хмельниць­кий ніж Чернівці. До речі, згадавши Чернівці тут одразу знайшли між нами дві спільні риси – і у нас, і у них вже багато місяців немає ні голови міськра­ди обласного центру, ні голови облдер­жадміністрації. І нічого, кажуть, ніхто навіть не помітив. Я звісно, уточнив, що в Чернівцях мер знову є. Але цього теж ніхто не помітив.

Андрій РОМАНЦОВ

Полатва-Пришиб-Омельня- Опішня-Мачухи-Новоселиця

147 перегляд

Інформаційне агентство "НОВОСЕЛИЧЧИНА"

Керівник ІА "НОВОСЕЛИЧЧИНА" Андрій РОМАНЦОВ

+38-099-04-02-007 +38-095-08-33-441

Skype: rayoninfo;  Канал youtube: youtube.com/c/rayoninfo1;  google.com/+rayoninfo1

Email: rayoninfo@yahoo.com;   romashka2009471@gmail.com

  • Facebook Social Icon
  • YouTube Social  Icon
  • Instagram Social Icon
  • Google+ Social Icon
  • Flickr Социальной Иконка
  • RSS Социальной Иконка