«Голодний як пес», «Змерз як цуцик», «Собачий холод»: в українській мові безліч фразеологізмів і прислів’їв, які порівнюють різні негаразди із життям «братів менших». На жаль, небезпідставно. Адже буття собак і кішок, насамперед безпритульних, насправді сумне, голодне і холодне. І якщо у великих містах України сяк-так вдається хоча б частково побороти проблему різними способами – від примусової стерилізації до створення притулків за бюджетні і грантові кошти, у малих містах і містечках збільшення популяції безпритульних тварин стає справжньою проблемою. Їх кількість безупинно зростає. А коштів у бюджетах, особливо зараз, під час війни, і волонтерських потуг, м’яко кажучи, недостатньо. Тож спробуємо розібратись, чи існує вихід із ситуації, яка нині є вже справді загрозливою для здоров’я і життя.
На жаль, щодо європейських практик, де реєстрація, чипування, вакцинація та стерилізація домашніх тварин здебільшого є обов’язковою, а за порушення встановлених правил накладають величезні штрафи, нам до цього, як до вступу в Євросоюз. Так, є спроби запровадити якісь урядові програми та закони, але вони, для більшості, як собаці печена цибуля. Це, зокрема, стосується запровадження Єдиного державного реєстру домашніх тварин, в якому не прописані ні дворові Сірки, ані бездомні «муніципальні» тварини.
Місце, звільнене від безпритульних тварин, одразу займають інші
«Проблема безпритульних тварин була, є і, на жаль, не скоро буде вирішена, - зазначає начальник відділу житлово-комунального господарства Новоселицької міської ради Галина Бедяк, яка на цьому питанні не одну собаку з’їла. - Ще 10 років тому вона не стояла так гостро, бо тоді побутувала така, звісно ж, негуманна практика, коли так звані санітарні бригади займалися відстрілом бездомних тварин. Сьогодні будь яке знищення тварин заборонено, і тому маємо таку проблему. Закон України « Про захист тварин від жорсткого поводження» вийшов 2006 року. Одним із важливих критеріїв приналежності до європейської цивілізації є ставлення суспільства до тварин. На сьогодні ст.17 Закону заборонено умертвіння тварин для регулювання чисельності безпритульних тварин. Відповідно до статті 180 Цивільного Кодексу тварина є обʼєктом права власності. Відповідно до п.44 ст. 26 ЗУ « про місцеве самоврядування в Україні» встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, належить виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Враховуючи ст 30 цього Закону організація благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за станом благоустрою належить до самоврядних повноважень виконавчих органів рад. Спроби створення тимчасового притулку були в Сокирянах міською радою та існує другий рік притулок в Хотині , створений кінологом- волонтером Юлією Попович. Але і це не головна проблема: справа у тому, що коли ви вилучаєте з міста, на приклад, 60 тварин, їх звільненні ареали невдовзі займають інші 60 тварин. Адже люди їх привозять із сусідніх сіл, зрештою, народжуються цуценята. Які виростають і займають те саме місце.»
Псяча справа: «Нас навіть мало не били, але продовжуємо робити свою справу…»
Наразі у Новоселиці, як, мабуть і у кожному місті, є певна кількість волонтерів, котрі переймаються безпритульними тваринами, здебільшого підгодовують і намагаються лікувати їх, наскільки можуть. Звісно ж, за свій рахунок.
«І справді - псяча справа, - зазначає волонтерка Оксана Дмитрієва. – Шкода їх, їм ніхто не допомагає. Вони беззахисні, безмовні. Є багато невдоволених тим, що ми робимо. Хоча чимало тих хто підтримує. Але ми продовжували і продовжуватимемо. Допомагатимемо надалі. Ми вже добре знаємо кожну собаку, ареали, де вони живуть. Часом навіть мало не лізуть битися. Так, на жаль бувають випадки, коли тварини виявляють агресію. Ми таких також знаємо. Для таких необхідно створити якісь притулок, або щось подібне. Нам це не по силах. Ми допомагаємо виявляти нових собак для того, щоб можна було провести стерилізацію, наразі це хоч якісь спосіб подолання проблеми».
За словами Галини Бедяк, починаючи цю роботу, вона познайомилась із дівчатами, які опікуються безпритульними тваринами, так би мовити – волонтерками, створила групу у соцмережах. Адже для того, щоб цим займатися, треба принаймні знати – де, в якій кількості ці тварини живуть. Зараз у групі близько 150 людей, кому не байдужа доля безпритульними. Це не лише ті, хто опікуються собаками, а й долучаються фінансово. Тож сьогодні відомі всі ареали проживання тварин.
Стерилізація – чи вирішує проблему?
«Корінь цієї біди у домашніх тваринах, - продовжує керівниця відділу ЖКГ. Так у нас історично заведено, що практично у кожному дворі живе собака, а культури поводження з ними не існує. Відзначте, в навчальних закладах дітей зараз навчають правильному ставленню до збирання сміття, але ні в садочку, ні в школі не навчають правильному поводженню із домашніми тваринами. Тобто домашня тварина народжує, цуценят збирають у коробочку і везуть під лікарню, під їдальню – тут вона, мовляв, по-любому виживе. Звичайно, за законом єдиним методом регулювання кількості тварин – стерилізація. Тобто, коли тварина залишається жити там де була, але втрачає здатність розмножуватись. Минулого року спільно із організацією «Чотири лапи» ми вперше провели стерилізацію 136 тварин, не лише собак, але й котів. До речі, за програмою, ці роботи були проведені безоплатно. Пізніше, за відгуками жильців, насамперед, багатоповерхівок, у дворах не з’явилося нових собак, а у підвалах – приплоду. Але виникла інша проблема – деякі стерилізовані тварини, приблизно 10-15%, стали більш агресивними. Пори це, на мою думку, стерилізація залишається єдиним методом подолання проблеми бездомних тварин. Тож цю практику ми продовжуємо. Зараз, вже вчетверте ми готуємо тварин на стерилізацію. Цього разу 15. Щодо агресивних тварин, необхідно створити притулок, де утримувати таких собак. Як варіант розв’язання проблеми, ми знайшли людину, яка погодилась взяти її до себе, забезпечили будкою, певною кількістю харчів. Це теж один із варіантів вирішення проблеми. Хоча це складно, бо мало, хто хоче брати дорослу ще й агресивну тварину».
Чи готові власники тварин платити за стерилізацію?
На жаль у більшості ні. У Чернівецькій області існує лише одне комунальне підприємство – Чернівецьке МКП «Центр стерилізації тварин» - яке надає такі послуги централізовано. Як розповів працівник підприємства Петро, вони ледь встигають виконувати замовлення, адже у Чернівцях вони виконують замовлення за рахунок Чернівецької міської ради. В інших містах – за гроші. За відловлю, проведення необхідних процедур та утримання тварин протягом 7-10 діб громади сплачують понад 4 тис. грн. Приватним замовникам обходиться дешевше – 1800 грн., але тут нюанс, власник сам привозить тварину до Центру, а потім доглядає її. Як варіант – звернення до приватного ветеринара. За словами ветеринарної лікарки Наталії Топала – все не так погано. Враховуючи, що вартість стерилізації середньої собаки 1200 грн., а кішки – 700, щомісяця проводять до 100 операцій із стерилізації котів і кішок, 10-15 – собак. І це стосується саме «дворових» тварин. Звертаються жителі і міста, і сіл. Щодо безпритульних… Ситуація, зрозуміло, гірша. Їх повинен хтось відловити, привезти, потім доглядати. І, звісно, оплатити послуги. Хто… Поки що питання риторичне.
Чи є вихід?
Волонтери розповіли нам про випадок: з сусідньої громади зателефонували і попросили врятувати собаку. Тварина втрапила у біду – біля магазину вона застрягла головою у залізному паркані. У своїй сільраді з прохачів просто посміялися. Довелося викликати за свої кошти фахівців із «Центру стерилізації». Собаку приспали, відвезли до приватного ветеринара, де вона отримала допомогу, простерилізували і потім відпустили на волю у місці її проживання. Прикро, але це виключення, а не правило. То насправді, чи є вихід? На думку тих, хто переймається долею тварин, так, але справа це не року-двох, а, можливо, поколінь. Насамперед, виховання дітей і молоді, як це доволі успішно практикується із роздільним збиранням сміття. По-друге: зобов’язання всіх власників і органів самоврядування щодо обліку та реєстрації тварин, популяризація і створення умов для стерилізації, прийняття і дотримання відповідних законів. І це тільки перші, але вкрай необхідні кроки. Але тут в Україні поки що кіт не валявся.
Comments