«Хочеш результату – засукай рукави...»

У Новоселиці молодий підприємець створив виробничо-торговий комплекс, аналогів яких в районах Буковини немає

Коли займаєшся улюбленою справою, то не треба їхати на заробітки за кордон. Це сповна стосується 34-річного Іллі Сікори з Новоселиці, який за п’ять років зумів створити бізнес, навколо якого гуртуються інші молоді підприємці із своїми проєктами. Як наслідок, центр Новоселиці ожив. Бо саме тут знаходиться «М’ясний дім» Іллі Сікори, в якому отоварюються не лише мешканці райцентру, а й споживачі з Чернівців та районів області.

І жодних скарг на якість продук­ції чи обслуговування. Щоб досягти цього молодому підприємцю дове­лося набити не одну гулю. Навіть нині, незважаючи на те, що якихось суттєвих проблем з бізнесом не має, він приходить на роботу, коли сіріє, і йде додому, коли темніє, а іноді й тут заночовує. А мешкає у Маршин­цях з дружиною-лікарем та двома донечками. Ілля завжди в доброму настрої , справедливий у своїх діях, за що його поважають в колективі .А колектив – це майже 60 осіб, серед­ній вік яких до 35 років, до того ж, тут повна гендерна рівність.

Заготовляли м’ясо разом з батьком

Ілля Сікора народився у Котеле­вому, тут закінчив школу, відслужив армію на Закарпатті – був водієм у командира військової частини.

– Я ще у шкільні роки допома­гав батькові, який заготовляв м’ясо, реалізовуючи його на ринку у Но­воселиці, – згадує чоловік. – Робо­та ця мені припала до душі, й коли повернувся зі служби додому, ви­рішив й далі займатися торгівлею м’ясом. З часом подумав, що добре було б організувати цю справу на професійному рівні, бо кустарщина є кустарщиною. Тим паче побачив, що у Новоселиці не має спеціалізовано­го магазину. На новий рівень вийшов у 2015 році. Спочатку мав магазин площею 50 квадратів, другий – 100, а нині – 300 квадратних метрів. До цього тут знаходилася банківська установа, приміщення орендуємо з правом викупу. Щоб довести його до пуття, довелося робити капітальний ремонт. А тривав він добрих півроку. Частина – власні заощадження та родини, а левова частка – банків­ські кредити. Задум у мене був та­кий: попри супутні товари виготов­ляти м’ясні та кондитерські вироби. Причому, щоб вони були домашні­ми. Без застосування « хімії», лише з природних якісних компонентів. Поки цього добився – зазнав збит­ків, бо зразу вийти на відповідний технологічний рівень не вдавалося. Вчився на помилках. Тепер розумію одне: якщо хочеш добитися резуль­тату – засукай рукави.

Нині «М’ясний дім», назву приду­мав сам власник, випускає десятки виробів з м’яса. Тут лише ковбас є шістнадцять найменувань, а ще – кондитерський відділ. Печі підприє­мець придбав італійського та німець­кого виробництва, деяке обладнання зробив власноруч. Ми заглянули в його цехи й були вражені високою культурою виробництва. Можна без перебільшення констатувати, що мова йде про європейський підхід до справи.

– У нас ледь не кожний праців­ник колективу бере участь у вироб­ництві, приміром, шукають цікаві на­родні рецепти, вдаються до творчої фантазії, тобто все робимо для того, аби споживач захотів зайти до мага­зину й вийти з нього не з порожні­ми руками, – продовжує Ілля Сікора. – А нещодавно, до Дня Новоселиці, ми вручили відвідувачам картки на 5-відсоткові знижки на виготовле­ну нами продукцію. Днями почали випускати й рибну продукцію, яка стала користуватися чималим попи­том. Бо коптимо рибу дровами. Спо­живачам пропонуємо хребет лосося, скумбрію, сайру, філе оселедця.

М’ясну сировину підприємець за­куповує в агроформуванні «Золотий колос», що у Строїнцях – свинину, а куряче м’ясо – на фабриці «Улар», що на Львівщині, індичатину – в УПГ «Малинівка». З виробничими парт­нерами зв’язки надійні й перевірені часом. Тридцять відсотків м’ясних виробів у магазині реалізується у сирому виді. Решта йде на пере­робку. Слідкує за цим процесом ін­женер-технолог Марія Філечко. Є у штаті два ветлікарі, працює європей­ська система якості «Хаск». Для пра­цівників безкоштовні кава та обіди .

Хліб з салом, часником і цибулею

Кондитерський підрозділ «М’яс­ного дому» має назву “ Пан Кейк (з англійської – «тістечко»). Тут ви­пускають понад 300 найменувань хлібо-булочних виробів та різних солодких смаколиків. Ліплять варе­ники з різною начинкою, пельмені. Борошно тільки вищого гатунку зав­зять з Дунаївців Хмельницької об­ласті. Лише хлібо-булочної продукції тут виготовляють до трьох тонн за добу. Наприклад, у чоловіків вельми великим попитом користується хліб «З салом», «Цибулевий», «Часнико­вий», а ще – «Новоселицький», різні багети, булочки, плетеники, пиріж­ки, піци, плацинти, хінкалі, бенде­рики, чебуреки, баранчики, тефтелі, фрикадельки. Одне слово, вироби на всі смаки. Бо є своя пекарня.

– У наших планах – розширен­ня виробництва до 500 квадратів, розбудова фірмових магазинів, бо зупинятись на досягнутому, значить, не мати перспективи, – резюмує Ілля Сікора. – Тому вбачаю своє завдан­ня в тому, щоб розвиватися й ще раз розвиватися.

– Лише за минулий рік під­приємство «М’ясний дім» заплатило до трьох мільйонів податків, – каже Олег Мельничук, голова Новосе­лицької РДА. – Воно є взірцем для наслідування для багатьох підпри­ємців, які оживили містечко. До цьо­го виробничо-торгового комплексу навідуються й оптові покупці, при­міром, з тих же Чернівців. Заверта­ють сюди й мешканці Хотинщини, Кельменеччини й Сокирянщини, бо пересвідчились в тому, що господар, який, до речі, не маючи вищої освіти, працює на благо споживачів.

Василь ГРИНЮК "МБ"