«Історія, що в камені застигла…»

Оберігати історичну Батьківщину обов’язок кожного з нас. Все в

житті починається з історії. Саме тому, день пам’ятників та історичних

місць було встановлено у 1982 році Асамблеєю Міжнародної ради з

питань охорони пам’ятників і визначних місць, створеної при ЮНЕСКО.

Свято відзначається у світі з 18 квітня 1984 року щорічно.

В Україні цей день називається «День пам’яток історії та

культури» і встановлений відповідно до Указу Президента України від

23 серпня 1999р. №1062/99, свято також відзначають щорічно 18 квітня.

Звичайно в цей день згадують про те, що кожна країна – це своя

багата історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину якусь

пам’ятку, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, що

можливо докорінно змінила життя держави, про певну визначну постать,

що так чи інакше вплинула на становлення й розвиток країни. Світ

несказанно багатий на культурні пам’ятники та різні історичні визначні

події, адже за ними можна простежити історію міста, довідатися, як

воно будувалося й розросталося, як змінювався його вигляд з часом.

Сьогодні в Україні нараховується 1399 міст і селищ та більше 8

тисяч сіл з цінною історико - архітектурною спадщиною. Її фонд, за

підрахунками фахівців, перевищує 70 тисяч об’єктів.

Наш край також споконву славиться своїм культурним

середовищем. В Новоселицькому районі 110 пам’яток включені до

Державного реєстру національного культурного надбання.

Це: пам’ятки історії – 35, археології – 57, архітектури – 14,

монументального мистецтва – 4.

Про жахливу подію ХХ століття – нагадують нам пам’ятні знаки

та меморіальні комплекси воїнам – землякам, полеглих на фронтах

Другої світової війни, які є справжнім літописом воєнної історії. Такі

пам’ятки історії присутні майже в кожному населеному пункті нашого

району.

Свято бережуть пам'ять про трагічну долю своїх репресованих

односельчан в селах, які постраждали у важкі 1941 – 1952 роки.

Зокрема, на території сільської церкви в селі Магала у 1994 році

встановлений пам’ятник жертвам сталінських репресій, а у сільському

сквері відкрито пам’ятник Аніци Нандриш – Кудлі, репресованій

жительці села, автору книги «20 років у Сибіру». Пам’ятні знаки

репресованим односельчанам знаходяться також у селах Бояни,

Ванчиківці та Строїнці.

Афганська війна, яка тривала 10 років для 56 буковинських родин

позначила чорною міткою біди, бо не дочекалися з неї своїх рідних

синів, батьків, братів. Серед них і наші земляки: Іван Бота із села Бояни

та Леонід Нагрудний із с.Подвірного, яким встановлено пам’ятні знаки.

Такий же знак встановлено воїнам – інтернаціоналістам у с. Тарасівці.

На жаль, наша українська держава нині переживає нелегкі часи. На

її території йде, без перебільшення сказати, неоголошена війна, яка

змушує кожного із нас чинити опір і ціною незлічених смертей

здобувати своє право на незалежність, суверенність, цілісність і

недоторканість кордонів своєї Вітчизни. Як і понад 70 років тому,

Україна втрачає своїх синів. І на честь світлої пам’яті загиблих, що

полягли на полі брані в зоні антитерористичної операції на Сході

України та героїв Небесної Сотні в селах Топорівці, Рідківці та

Зеленому Гаї встановлені пам’ятні знаки.

Крім братських могил, пам’ятних знаків воїнам-землякам , які

загинули в роки Другої світової війни, пам’ятників репресованих

односельчан та воїнів-афганців на території нашого району є пам’ятники

видатним історичним діячам.

В центрі села Бояни встановлений пам’ятник молдавському

літописцю та політичному діячу Іону Некулче, автору «Літопису

молдавської країни….», родині якому протягом триста років належало

село. Володарям села Чорнівка протягом ХVІІІ – першої половини ХІХ

століття на території сільської церкви встановлений пам’ятний хрест як

символ родини Гурмузакі – істориків та народознавців. У центрі села

Слобода розташоване погруддя видатної буковинської письменниці

Ольги Кобилянської. Окрасою площі районного будинку культури є

пам’ятник національного Пророка, невмирущого генія слова, воістину

народного поета, художника, борця за ідеали справедливості та добра за

кращу долю України та українського народу Тараса Шевченка.

Околицю села Динівці прикрашає пам’ятник етнографії – дерев’яний

вітряк, за допомогу якого здійснювали помол зерна.

Прикладами визначної архітектури нашого краю представлені

церковні споруди. Зокрема, найдавнішою пам’яткою архітектури є

Іллінська церква у селі Топорівці, яка побудована у 1560 році і завдяки

якій багато людей врятувалося від смерті й турецького полону. Ще

однією пам’яткою архітектури являється Миколаївська церква

с. Маршинці збудована у 1914 році.

У 2018 року згідно розпорядження обласної державної

адміністрації на державний облік взято як пам’ятки архітектури: Церква

Святого Георгія (м. Новоселиця), Церква Вознесіння Господнього

(с. Рідківці) та Церква Святого Іллі (с. Топорівці).

Якби там не було, але не можна уявити повноцінного духовного

життя країни без долучення людей до історії міст, сіл, культурних

надбань, до унікальних творінь мистецтва й архітектури, які могутньою

енергетикою, що йде з глибини віків, міцно з’єднують сьогодення з

минулим і прийдешнім.

Альона Грищюк – науковий співробітник при відділі культури, національностей,

релігій, молоді та спорту РДА.