Бджола – запорука існування людства


Сьогодні у світі відзначають День бджоли. На перший погляд, не таке вже й значуще свято, якщо порівнювати з Днем банкіра чи Днем вишиванки. Свято маленького смугастого створіння, вся робота якого – літати з квітки на квітку, збираючи солодкий нектар і потім складати у сотах мед. Але якщо розібратися глибше, то з’ясовується: людство без бджіл приречене на загибель. Разом з банкірами і вишиванками. І сьогодні ми – за крок від цього. Для мене у цій розмові чимало відкриттів, сподіваюся – для вас також.

Мій співрозмовник – ґрунтознавець, кандидат біологічних наук, доцент Чернівецького Національного університету, член робочої групи при Міністерстві розвитку торгівлі, промисловості і сільського господарства з питань розвитку бджільництва Юрій ДРОНЬ:


Rандидат біологічних наук Юрій ДРОНЬ

- Однією з найбільш гострих проблем у нашій державі є упорядкування обігу і використання пестицидів та й взагалі аграрна стратегія. Чи ми далі будемо міряти радянськими підходами, як зібрати якомога більший врожай; чи ми будемо рахувати, скільки прибутку дає сільськогосподарська діяльність, включаючи екологічні збитки, які при цьому виникають. Нині у ринкових умовах дуже часто великий врожай ще не гарантує великих прибутків. Адже, як правило, у врожайні роки ціни суттєво падають, і експорт за мінімальними цінами непереробленого збіжжя або на фураж, або ж – у найбільш бідні країни Африки та Азії, великого зиску не приносить. При цьому, якщо врахувати вартість екологічних збитків, то така діяльність дуже часто є повністю збиткова. Натомість є інша стратегія – виробництво і реалізація високоякісних органічних продуктів харчування, ціни на які значно вищі і значно стабільніші. Так само як і прибутки. При цьому таке господарювання, як правило, є більш екологічним і більш соціально орієнтованим, оскільки створює багато робочих місць. Саме таким шляхом іде Європейський Союз. Україна декларує наміри вступити до ЄС, а на практиці в сільському господарстві рухається по шляху Аргентини та Бразилії з їх величезними латифундіями під управлінням міжнародних корпорацій, екологічними проблемами та фактично знищенням сільського укладу життя.


- Чи є в України шанс стати справді європейською з точки зору сільського господарства?


- Звичайно. Природні умови та близьке розташування до платіжоспроможних ринків ЄС дають хороші можливості Україні. Лише потрібні бажання і наполеглива праця. І вже багато є напрацювань в напрямі органічної продукції. Але, погодьтесь, важко переконати споживача в тому, що українська продукція якісна і органічна, якщо в Україні дозволено використовувати в сільському господарстві майже пів сотні тих діючих речовин пестицидів, які заборонені в Європі. А додайте до цього ще й масу фальсифікованих і контрафактних препаратів, практично відсутній контроль за обігом і використанням ЗЗР на фоні надзвичайно високого ступеня розораності території, і ви зрозумієте, що в Україні зараз один з найвищих рівнів пестицидного тиску в світі. При цьому нині у Верховній Раді «протягують» закон, який дозволить реєструвати нові пестициди, які ще ніде і ніким не використовуються, і невідомо, який вплив вони матимуть. Тут вже питання виживання не тільки бджіл чи диких тварин, але й людей.


- І що робити в такій ситуації?


- У серпні 2019 року я реєстрував петицію на сайті Верховної ради України, де пропонував шляхи впорядкування пестицидної проблеми в Україні. Також обговорювали це питання на міжнародній конференції в ЧНУ «Сталий розвиток бджільництва в Україні». Починати треба з розуміння того, що всі пестициди є токсичними речовинами, і їх виробництво, експорт-імпорт та використання мають бути чітко регламентовані, оскільки несуть загрозу життю і здоров’ю громадян та безпеці навколишнього середовища. Така діяльність повинна ліцензуватися Державою і це чітко вказано в Законі України №222 «Про ліцензування видів господарської діяльності». Тільки таким чином можна навести мінімальний лад з пестицидами і принаймні розуміти існуючий стан. І найголовніше, що зацікавлені у цьому всі – споживачі аграрної продукції, її виробники-фермери, та, звичайно ж, бджолярі, котрі щороку втрачають своїх бджіл.


- Чому саме бджоли найбільше потерпають від використання пестицидів?


- Це не так, страждають всі живі істоти. За бджіл дбають бджолярі, бо це їхній бізнес. Тому вони і стають «адвокатами» природи. А насправді труять птахів, тварин, рибу у ставках, комах. Крім того, бджоли надзвичайно важливі безпосередньо для фермерів та для людства загалом – без них воно існувати не може.


- Тобто, без бджіл людство приречене?


- Так. Сімдесят п’ять відсотків всіх видів харчів людини залежать від запилення. Більшість продуктів харчування, запилюється саме бджолами. Тобто рослини, якими харчуємося ми, свійські тварини, дикі тварини, птахи і комахи – результат роботи бджіл. А ви знаєте, скільки існує видів бджіл? Двадцять тисяч! Але найбільше запилення здійснюють саме медоносні бджоли. І їхня унікальність у тому, що вони – соціальні комахи і зимують сім’ями. І навесні, поки інші комахи лише виходять з зимівлі, бджоли вже опилюють сади, плодові дерева, кущі – практично всі рослини. Через це вчені визнали медоносну бджолу найважливішим живим організмом на планеті Земля.


- Але бджоли гинуть. Тобто це справді екологічна загроза?





- Так, гинуть. І це проблема не лише України. Це справді актуальна загроза розвитку людства. Без бджіл знижуються врожаї, зменшується поголів’я худоби, яку нічим годувати. Вже сьогодні збитки рахують не тільки бджолярі через втрати своїх бджіл, але й фермери – через недозапилення сільськогосподарських культур. До речі, для захисту бджіл ми розробили пристрій, який дозволяє закрити вулик на період обробітку угідь пестицидами та захистити їх від контакту з отрутою. Сподіваємось, це дасть змогу суттєво зменшити рівень смертності бджіл і сприятиме налагодженню співпраці між бджолярами і фермерами.


- Чи є вихід з цієї ситуації в глобальному розумінні?


- Вихід є завжди. Ще раз наголошу: це проблема не тільки України, але людства загалом. Ми повинні аналізувати ситуацію, зокрема і світовий досвід, та навчитися боротися за свої права. Наприклад, європейці, дбаючи про майбутнє, розвивають дрібне фермерство, органічне виробництво, екологічно стійкі ландшафти, забороняють використання токсичних речовин. Нині в Європі офіційно заборонили використання неоникотиноїдних інсектицидів. А починалося все з протестів окремих екоактивістів і бджолярів, які втратили свої пасіки. Далі була тривала боротьба громадянського суспільства, судові позови, глибокі дослідження і аналіз можливих шляхів розвитку ситуації. Зріле європейське суспільство змогло примусити бюрократичну машину влади стати на захист своїх прав на здорове довкілля і здорове майбутнє. У планах ЄС, які зафіксовані в Європейському Зеленому Курсі, - подальше зменшення використання пестицидів на 50% і значний розвиток органічного землеробства. На жаль, суспільство в постколоніальній Україні лише розробляє механізми впливу на владу з метою захисту своїх інтересів. Тому у нас все ще попереду.


Костянтин КУЦЕНКО, голова Хотинської районної організації бджолярів, Дністровський район, Чернівецька область:

- Ситуація складалася насправді катастрофічна. І це, звісно, не лише в нашому районі. Просто якось так склалося, що ми почали боротися. Ще три роки тому бджоли гинули цілими сім’ями. Вмирали «пакетами». Боролись, як могли – намагалися якось домовлятися, узгоджувати дії садівників, виробників сільгосппродукції та бджолярів. Тепер ми робимо просто – збираємося всі разом і вивозимо вулики від ділянок, де обробляють сади, не погоджуючи з бджолярами. Тепер садівники, котрі не дотримуються домовленостей, і звідки ми вивозимо вулики, самі просять повернути їх. Адже без бджіл немає запилювання. А якщо потерпить сім’я чи «пакет» - підписується відповідна угода і оплачується. Таким чином цього року жодна бджолина сім’я в Хотинському районі не загинула через обприскування садів чи полів.

Анатолій ЄСИПЧУК, голова сільськогосподарського товариства «Перемога»,

с. Щербинці, Чернівецького району, Чернівецької області:


Анатолій ЄСИПЧУК, голова сільськогосподарського товариства «Перемога», с. Щербинці, Чернівецького району

- Бджоли і пестициди, так то є величезна проблема. Ми часом забуваємо, що землю, на якій живемо, залишаємо нашим нащадкам. Я не займаюся садівництвом, маю невеликий сад біля будинку, який намагаюся утримувати екологічно чистим. Знаєте, як кажуть, – якщо в яблуці живе черв’ячок, значить можна з’їсти. Нинішні звички, коли сад кроплять по 20-30 разів – воно просто «гробить» все оточуюче середовище. Кажу вам це як садівник за фахом. Щодо сільгоспвиробництва - пестициди ми не використовуємо взагалі. Співпрацюю з французькою фірмою «Суфле», спеціалісти якої визначають, що саме потрібно нашим полям. Звісно, всі препарати сертифіковані у Євросоюзі. А що виробляють дрібні виробники – Бог їм суддя, і їхні нащадки.

Василь ГУЦКАЛ, бджоляр (с. Магала, Чернівецького району):

- Біля моєї пасіки немає полів, які кроплять таким нещадним способом. Хоча звісно проблема існує. Цей рік дуже не сприятливий для розвитку «пакетів». Бачите, Буковина все одно тепліша від інших регіонів. Щодо бізнесу – трошки прибутку це мед, решта пакети і матки. Тут у мене 120 сімей, а так 120-170, разом з іншими пасіками 260. Але розумієте, коли приїжджають покупці з інших регіонів, а потім сімя вмирає… Це не просто прикро. І це звісно повязано з використанням пестицидів.


Тетяна МОРОЗОВА, доцент кафедри екології та безпеки життєдіяльності Національного транспортного університету, голова Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги

Тетяна МОРОЗОВА, доцент кафедри екології та безпеки життєдіяльності Національного транспортного університету, голова Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги:

- Цього року скарги від бджолярів почали надходити раніше звичайного, ще до початку активної вегетації рослин та обробітку хімікатами. Аналогічні випадки яскраво проявляються у загибелі бджіл через протруєння насіння. Пестициди потрапляють в бджолині сім’ї з нектаром, пилком, в наслідок чого забруднюються запаси. Комахи гинуть без явних клінічних ознак. Хімічний токсикоз проявляється не передбачувано. В 95% випадків його викликають інсектициди. Вони проникають в організм комах з водою, харчуванням, при фумігації і безпосередньому контакті, що є найбільш небезпечним. Необхідно дотримуватись екологічних регламентів – прикордонна захисна зона для бджіл, залежно від використаних препаратів, для високонебезпечних, які призводять до загибелі до 20% бджіл, не менше 4 кілометрів, обмеження льоту – 4-5 діб. Для менш небезпечних також існують обмеження. В законодавчих актах України передбачено відповідальність за отруєння бджіл, обов’язки щодо попередження використання препаратів тощо. Сподіваюсь люди зрозуміють, що наше життя пов’язане з усією екосистемою планети, і бджоли – один із найважливіших складників.


60 перегляд0 коментар