Фермер зі Слободи на Новоселичині чекає на перші врожаї фундуку: фото, відео

Керівник сільськогосподарського виробничого кооперативу імені О. Кобилянської Ігор Романчук, родом із Бочківців, що на Хотинщині, тепер Топорівської громади, розпочав свою діяльність у Слободі лише трохи більше 5 років тому. Хоча, звісно, справа для нього не є новою, у своєму сілі багато років займається сільським господарством. І вміє вражати. Не лише тим, що 2 роки тому вперше на Буковині розпочав вирощувати фундук.

Багато хто, мабуть і не бачив цього горішка. Фундук використовується в їжу, в кондитерській промисловості і для отримання масла. Основні виробники фундука – країни Середземномор’я. Тепер – і Слобода. Але розмова у нас вийшла не лише, і навіть більше – не про фундук.

Зустрілись ми після нищівної зливи. Слобода розташована так, що центр села – у низині, а тут розташована школа, яка потерпає від злив. Щоб запобігти підтопленню – необхідні шанці для водовідведення. Напередодні бульдозер Новоселицької комунальної служби їх викопав, але землю треба були вивезти, звернулись до Ігоря Романчука. З цього і почали розмову.

- У селі є близько 70 тракторів у людей, у кожного – причеп. Натомість екскаватор працює10 хвилин – 30 стоїть, поки мій трактор везе землю. Чому так, невже важко знайти ще 3-4. Що змінилося останніми роками? А нічого, хто працював – далі працює, хто нічого не робив – не робить. Закони приймають, наприклад про ринок землі. Нехай би депутати проголосували за продаж батьківських будинків німцям чи французам. Ви думаєте вони цього не розуміють? Але хто їх, депутатів питає. Так комусь було потрібно. Я не проти відкриття ринку землі, це справді є в світі – але не для іноземців. Бо буде нерівність можливостей. До мене сюди приїжджав француз, щоб купити це господарство. У них відкриті кредитні лінії, без жодних відсотків для скуповування землі в Україні. Я тривалий час уже працюю у Польщі, маю там підприємство, житло, але землю купити в Польщі я не можу, якщо не громадянин цієї країни. Оренда – будь-ласка, квартиру, підприємство, але землю сільськогосподарського призначення – ні. При цьому наш закон прописаний настільки слизько, що повернути можна як хочеш. Я хочу, щоб ми були власниками своєї землі і продавали продукцію, за кордон в тому числі. Я вважаю, що тільки держава повинна мати право скуповувати землю, у тому числі через ОТГ, надавати громадам кошти для купівлі паїв у тих, хто бажає продати. І встановити для всіх єдині умови. А потім здавати в оренду.

Донедавна це поле було суцільним чагарником

Донедавна це поле було суцільним чагарником

Донедавна це поле було суцільним чагарником

Донедавна це поле було суцільним чагарником

Донедавна це поле було суцільним чагарником

- Що ж, давайте повернемось у село.

- Давайте, ось дивіться: тут на самому в’їзді у Слободу є ділянка – близько 0,75 га суцільного чагарнику. Я майже рік прошу передати її мені в оренду. Готовий за свій кошт розчистити її, я вже десятки гектарів розчистив по селу, де брав паї в оренду. Ця земля нікому не потрібна. Але скільки тут розводиться різної зарази – шкідники рослин, змії, лиси скажені зрештою. Вже не кажучи про поповнення бюджету. Вона мені не потрібна для бізнесу, бо треба вкласти кошти, які не знаю чи «відіб’ю». Можу посадити виноград (у Бочківцях має сортові виноградники), сливки чи ще щось. Хоча б для дітей. Ви почнете з цього статтю?

- Почну.

- Тоді їдемо дивитись фундук.

- Ось дивіться, колись у колгоспі було близько 1500 га землі, я обробляю 284 га. Офіційно, і сплачую всі податки. Але ж решта землі обробляється. Подивіться – скрізь рілля, сади. Де поповнення бюджету. Минулого року я сплатив у бюджет близько мільйона, коли минулорічні дощі мало не знесли школу, звернулись, просили, тобто шанець – теж за мій кошт. Цього року, я вже згадував, знайшовся лише мій трактор. Я купив тепер вже хату в Слободі, прописався тут, і всі податки як фізична особа, а це понад 200 тис. грн., тепер також йдуть у місцевий бюджет.

На фундукових садах кипить робота, тут встановлюють зрошувальну систему, висвердлили дві свердловини глибиною 115 м. До кожного деревця по всій площі,а це десятки гектарів, підведені трубочки, якими подаватимуть воду, копають резервне водосховище. Фундук теж не простий, він деревовидний, а саджанці приїхали аж зі Сполучених Штатів. Є власний розплідник, де вирощують саджанці. Сама ідея прийшла, власне, з Туреччини, але там вирощують, швидше технічний фундук з якого виробляють олію. Але й це ще не все – поруч такі ж площі зайняті під волоський горіх.

- Тут немає стільки хімії, як для яблук, треба лише розчищати між рядами, формувати крону, полив звісно.

- А для чого і ті горіхи, і ті, і сади, і виноградники, встигаєте?

- А я не звик складати всі яйця в один кошик.