Спадок Степана Сабадаша: румунське коріння українського композитора

Здавна Чернівецька область етнічно розмаїта. В цьому краї ви можете почути окрім української румунську, молдавську, польську та інші мови. Тут національні громади, зберігаючи свою самобутність, вносять значний вклад в українську культуру. Саме тому творча спадщина Буковини неповторна і унікальна. Адже на перетині культур народжувались твори, здатні пережити не одне століття.

Степан Сабадаш: легенда, народжена піснею

У 1920 році в с. Ванчикауци на території Бессарабії, що на той час належала Королівській Румунії, народився Степан Сабадаш — один із найбільш відомих українських композиторів, автор музики до уславленої «Марічки» та десятків інших творів, багато з яких стали фактично народними.

Так склалося, що за весь час своєї творчості, а творчий і життєвий шлях Степана Сабадаша завершився в Києві в серпні 2006 року, композитор створював музику тільки до пісень українських авторів й обробляв українські народні пісні. Хоча все могло бути зовсім інакше.

За часів Румунії про вивчення української мови у школі не йшлося. Степан почав вивчати її після вступу до Чернівецького музичного училища в 1940-41 рр., де викладали відомі на той час українські митці. Удосконалював українську вже після війни, працюючи концертмейстером у Чернівецькому драмтеатрі, одночасно керував самодіяльним хором на трикотажній фабриці. Там і написав свою першу пісню. Повіз її на огляд у Київ — і заслужив оплески самого Григорія Верьовки.

Але по-справжньому відомим його зробила «Марічка»: на практиці у гірському селі студент Чернівецького медичного інституту Михайло Ткач надихнувся образом молодої кухарки (думаю, не варто називати її імені - авт.) і написав їй вірша. Приніс його в обласний будинок народної творчості, в якому підтримували митців-початківців. Там вірш сподобався, й згодом знайшли композитора для створення пісні - музику написав Степан Сабадаш.

Спадок композитора

Від дня народження композитора минув 101 рік. Утім, в його рідному селі залишилось ще кілька людей, які знали його особисто, зокрема, мешканець села Ванчикауци Степан Глігор згадує:

«Розумієте, я був набагато молодший від Степана Олексійовича, але з ним дружив мій старший брат. Він народився в дуже простій сім’ї. Пам’ятаю що тоді, щоб придбати йому першу скрипку, батько продав пару волів. Він почав грати в селі на весіллях, різних святах. У нашому селі народилося двоє відомих композиторів – Сабадаш і Бузила. Останній жив і працював у Кишиневі. Степана Сабадаша, до речі, запрошували тоді працювати й до Молдови, й до Румунії, але він пізніше обрав спочатку Чернівці, де народилась «Марічка», потім Київ. До речі, його першим вчителем музики був священник Іон Кіріяк – дуже ерудована, освічена, інтелігентна людина, керував хором, який у 1938 році посів перше місце на конкурсі в Румунії. І він, і його родина були дуже скромними людьми, навіть коли Степан став дуже відомим».

Пісні Степана Сабадаша живуть і житимуть, бо в них насправді живе душа українського народу. За кілька десятків кілометрів від рідного села Сабадаша, у с. Недобоївці Чернівецького району, вже 45 років існує унікальний народний аматорський колектив гармошкарів, більшу частину репертуару якого складають пісні на музику Степана Сабадаша та українські народні пісні, музику до яких обробив композитор.

Керівник колективу Григорій Гайдеєк зізнається, звідки така любов до творів композитора:

«Його пісні органічні, справді наші, від серця. У нашому колективі, до речі, грає музикант, особисто знайомий зі Степаном Олексійовичем, коли він ще працював у Чернівцях. І тому, мабуть, вибір склався якось сам собою. Сьогодні в нас в основному репертуарі 6 пісень, хоча написав він понад 250. Є народні пісні в його обробці. Його пісні колись співали всі, вони лунали скрізь. «Марічка» у виконанні Гнатюка, теж буковинця, колись була справжнім хітом. Йому заздрили насамперед столичні колеги: «О, «бандерівець» приїхав». Ну, так його сприймали. Він зробив величезний поштовх розвитку українського мистецтва. Він прекрасний акордеоніст, і в молодості виконував народні румунські пісні. Писати почав пізніше. Крім народних, у його доробку пісні на слова тільки українських авторів: Миколи Бакая, Леоніда Курявенко, Івана Кутеня та багатьох інших. Навряд чи можна переоцінити внесок Степана Сабадаша у розвиток української культури. Як бачите, в нашому колективі чимало молодих людей і зовсім юних, тож сподіваюся, вони й надалі продовжуватимуть нашу справу і зберігатимуть пам'ять про Степана Сабадаша».

Українське слово

У часи, коли народився і виріс Степан Сабадаш, у королівській Румунії не могло бути й мови про вивчення української. Однак, українське слово запало в душу композитора, щоб пізніше вирости в геніальні пісні на слова українських поетів.

Учасниця Літньої академії для вчителів української мови проєкту «Навчаємось разом»[1] Анастасія Костіна-Кніжницька переконана, що творчий шлях Степан Сабадаша можна застосовувати як додаткову мотивацію для вивчення української мови румуномовними учнями: «Можна використати його як приклад людини патріота. Королева Румунії свого часу пропонувала йому великі привілеї, якщо він буде жити й творити у Румунії, але Степан Сабадаш відмовився. З дітьми потрібно говорити про свою ідентичність та громадянську свідомість».

Сьогодні тут, серед румуномовного населення, дедалі більше навчальних закладів переходять на українську мову викладання, створюються україномовні класи, де навчання проводиться українською зі збереженням автентичних традицій тутешнього народу. Керівниця відділу освіти Новоселицької територіальної громади Аделіна Руснак розповідає:

«На теренах Новоселиччини завжди мирно співіснували різні національності, народи, а отже, і мови, якими вони спілкувалися. Так, скажімо, українську мову вивчають у закладах освіти з румунською мовою навчання. Зазначені заклади освіти працюють за специфічними освітніми програмами, передбаченими Міністерством освіти і науки України. Крім того, запроваджується білінгвальна та/або мультилінгвальна освіта, коли навчання здійснюється паралельно двома або більше мовами. Саме це дає змогу здобувачам освіти опановувати навчальний матеріал якомога комфортніше для себе. У системі культури українська та румунська мови також активно застосовуються здебільшого паралельно, під час проведення культурно-масових заходів, у творчості аматорів народного мистецтва, активно взаємоперекладаються твори письменників, поетів, композиторів».

Прикладом такого білінгвізму з власного досвіду ділиться пані Костіна-Кніжницька: «Я іноді вітаюся з учнями румунською в коридорі, а у відповідь чую українську. На мою думку, ми маємо вчити учнів власним прикладом. Потрібно поважати їхню рідну мову - і вони поважатимуть українську. Це все має бути щиро, без примусу».

За її словами, останнім часом держава зацікавлена в покращенні умов для вивчення української мови для представників румуномовних спільнот: «Покращилася матеріально-технічна база кабінетів української мови та літератури в румуномовних закладах: школи отримали інтерактивні дошки, бездротові навушники, ноутбуки, принтери, роздатковий матеріал, словники, художню літературу. Це значно полегшує вчителям підготовку до уроків».

Але українські вчителі не бояться жодних складнощів і сміливо приймають будь-які виклики! Освітяни застосовують творчий підхід до викладання української мови й створюють великі ком’юніті з колегами задля обміну досвідом. У цьому їм допомагає проєкт фінської підтримки реформи української школи «Навчаємось разом»[2]. Так, запустили безкоштовний онлайн-курс для вчителів української мови, які викладають у класах із мовами навчання нацменшин. Курс присвячено, зокрема, особливостям викладання української мови для учнів закладів загальної середньої освіти з навчанням мовами національних меншин. За допомогою курсу слухачі навчаться ефективно організовувати навчання, вибудовувати стратегію планування уроків, створювати сприятливе середовище для вивчення другої мови, а також працювати з викликами, з якими зіткнулися вчителі таких закладів.

Тож, впевнений: невдовзі тут народяться, або й вже народилися, нові Степани Сабадаші, Лілії Сандулеси, відомі співаки і композитори, лікарі і вчені, управлінці і політичні діячі, які принесуть славу своєму рідному краю!

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.

[1] Літні академії готували вчителів української умови у школах з мовами викладання національних меншин (угорська та румунська), а також методистів ІППО у Чернівецькій і Закарпатській областях до викладання української як другої мови відповідно до нових стандартів. 105 вчителів пройшли навчання в Літніх академіях та покращили свої навички. [2] «Навчаємось разом» – це чотирирічна програма співпраці, яка розпочалася між Україною та Фінляндією в липні 2018 року і до якої наприкінці 2018 року приєднався ЄС, що надав додаткове фінансування для підвищення якості викладання української мови серед національних меншин. Проєкт реалізує компанія FCG Finnish Consulting Group Ltd. Він має національне охоплення та спрямований на підтримку реформи Нова українська школа (НУШ), особливо в галузі початкової освіти. Основними цілями проєкту є увідповіднення викладання й адміністрування в школах стандартам НУШ; популяризування цієї реформи серед освітян і широкої громадськості; удосконалення освітнього середовища в 1-12 класах.