В реанімації небуває вихідних

Суботній ранок у реанімаційному відділенні Новоселицької районної лікарні не був спокійним: доставили пацієнтку без свідомості. На тіло жінки-безхатька хтось натрапив на місцевому звалищі. Виявилася живою, розпочали інтенсивну терапію, прийшла до тями… Вона стала четвертою пацієнткою розрахованого на 6 ліжок реанімаційного відділення, розповів черговий лікар-анестезіолог Андрій Рудько. Він і показав відділення журналістам. Донедавна воно було суміжним з іншими відділеннями лікарні: з нього був вихід у терапію, далі розташовується кардіологія, неврологія… Після початку епідемії коронавірусу його відокремили, і в суботу там лікували трьох пацієнтів з підозрою на ковід-19.

Посередині коридору - червона лінія, її сторонні не переступають. Лікар – у повному «обмундируванні»: багаторазовий захисний костюм, маска, шапочка, рукавички. Каже, що заходячи в палату, ще й одягає халат зверху. Палати і санвузол (новий, також облаштований з початком епідемії) – по праву сторону від червоної лінії, їдальня, ординаторська – по ліву сторону. В коридорі стоїть портативний рентген-апарат. Решта апаратури, необхідної для забезпечення життєдіяльності пацієнтів – у палатах. Туди вже нам зась.

Наш співрозмовник, анестезіолог Андрій Рудько працює тут від 2003 року. І тільки епідемія, каже, дала поштовх оновленню матеріально-технічної бази реанімації. «Спочатку з засобами індивідуального захисту медперсоналу було гірше, зараз усім забезпечені повністю: по три багаторазових комбінезони на добу (розрахований на 6-8 годин), халати, маски, рукавички, щитки – все є, - запевняє лікар. - Щось від держави, від місцевої влади, щось від благодійників. Так само і з апаратурою. Отримали нові пульсометри, маємо два нових апарати штучної вентиляції легень середнього класу: один придбала лікарня, другий – підприємці. Це окрім тих п’ятьох, що ми мали – хоча, чесно кажучи, тим уже було по 15 років і вони в нинішній складній ситуації не справлялися з покладеною на них функцією.

Від початку епідемії через реанімацію пройшло понад два десятки хворих. Були й летальні випадки. Адже до нас потрапляють уже в стані щонайменше середньої важкості.

Жодних доплат за протидію ковід-19 ми поки не отримували – тільки те, що належить по тарифній сітці, залежно від напрацьованих годин. Зараз усі маємо перепрацювання. Був період, коли багато лікарів, медсестер, санітарок похворіли – тоді працювали через добу. Зараз добу – через дві або через три. Графік мобільний – бо ж щодня може трапитися, що хтось захворіє. Але на допомогу готові прийти з інших відділень. Робота колективу злагоджена, і навіть у найважчий період жодна людина не пішла з роботи. З реанімації не звільняються – сюди ж, мабуть, і приходять за покликом душі. Легковажно ніхто не ставиться до роботи тут».

Андрій Петрович розповідає, що специфічного лікування від ковід-19 немає. І в найближчому майбутньому, швидше за все, й не буде. «Реанімація – це симптоматичне лікування, - каже. - Цілодобово спостерігаємо за хворими і надаємо допомогу. Самі періодично здаємо тести. У мене втретє – негативний». Заперечує, що коронавірус можна вважати захворюванням такого ж штибу, як і звичайний сезонний грип: «Від звичайних сезонних грипів у нас не було такої кількості пневмоній, та ще й настільки однотипних, з подібними аналізами, з однаковою клінікою, з однією і тією ж дихальною недостатністю у подібних вікових груп людей. Не можна це вважати дурницями. І зверніть увагу: як тільки почалося послаблення карантину – так зросла захворюваність. Бачимо це по збільшенню заповнюваності як інфекційного відділення, так і терапевтичного, і реанімаційного також». Карантинні заходи вважає адекватними. «Якщо порівнюючи нашу статистику зі статистикою інших країн (Франції, Італії) казати, що в нас випадків інфікування не так уже й багато, то варто зважати і на те, скільки тестів у нас робиться! Їх також порівняно небагато. Тому й так».

В інфекційному відділенні РЛ – 9 хворих Інфекційне відділення районної лікарні останніми роками не дуже балували фінансово – хворіли в районі на щось заразне мало, тож наче і потреби в ньому не було. Тож сходинки до його входів за роки неуваги почали кришитися і розсипатися. Але епідемія внесла корективи, і сходи по черзі ремонтують. А вікна і двері замінили ще раніше, на металопластикові. З одного з вікон висить багаторазовий захисний костюм. Мабуть, сохне після дезінфекції. Палатна медсестра інфекційного відділення РЛ, яка назвалася Наталею, за хвилину після нашого натискання на кнопку дзвінка відімкнула двері і люб’язно показала нам відділення зсередини, перед тим надавши одноразові захисні костюми. Захисні окуляри запітніли за кілька хвилин, дихалося в цупкій масці важко, рукам в гумових рукавичках було некомфортно. Пройшлися поверхами. У частині приміщень встигли зробити ремонти до початку епідемії. Тож дев’ятеро хворих, які лікуються зараз у відділенні, лежать у відремонтованих палатах. По одному в палаті, навіть «бокс №13», незважаючи на «нещасливий номер», зайнятий. Але в решті палат ремонт не завершений. Виглядає це все трохи не так, як у фільмах про доктора Хауса. Але у відділенні користуються новим кардіографом. Привезли нову пральну машинку, яку ще не підключили, але підключать – адже каналізація є. Контейнери для забору матеріалу зберігаються в новому холодильнику. «Друга хвиля захворюваності, якої очікуємо на вересень, може настати вже» Міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» уже з 1 квітня мав би бути переведений на фінансування з місцевого бюджету. Хтозна, на яку б його діяльність того фінансування вистачило, якби не епідемія. Переведення відклали, і розпочали яке-не-яке відновлення вертикалі санітарної служби в країні. Може, не в тих обсягах, в яких вона була раніше – та таких, мабуть, і не потрібно. Але фізико-хімічна, мікробіологічна і паразитолічна лабораторія, які тут досі працювали на древньому обладнанні 60-х років, цілком виправдають своє існування, забезпечуючи результатами кілька районів. А тепер, отримавши від районної влади та ОТГ дистилятори, мікроскопи, автоклав, сухожарові шафи, зможуть працювати по-справжньому. В.о. завідувача міжрайонного відділу лабораторних досліджень Вадим Хмель порівнює свою роботу на початку епідемії і тепер: «Почалося все в районі 14 березня з випадку в с. Топорівці. Мало що знали про вірус… Проводили розслідування, встановлювали контакти, відправляли контактних осіб на самоізоляцію. Допомагала поліція, органи місцевого самоврядування. Було складно через те, що люди остерігалися бути виявленими – бачили реакцію сусідів першого захворілого в Чернівцях… Але нам все одно вдавалося локалізувати захворювання, які були ще нечисленні, і уникати спалахів. Потім ввели карантинні заходи, з’являлися нові алгоритми дій, з одного боку стало простіше – нам дозволили оприлюднювати дані по захворілих, але з іншого боку розпочалося внутрішнє інфікування, зросла чисельність і відстежити контактних осіб стало важче. За нашими даними, більшість інфікувань трапляється саме повітряно-крапельним шляхом, від людини до людини. В районі дуже відповідально до карантинних заходів поставилися власники магазинів, супермаркетів – і дезінфекцію проводили, і допускали в приміщення покупців невеликими групами. Але ж люди на вулиці не дотримуються дистанції! Тепер оголошене пом’якшення карантину люди сприйняли як його скасування. Уже починаючи з 20-го травня спостерігаємо по два десятки звернень з симптомами ГРВІ щодня. І якщо раніше виявляли 1-2 випадки ковід-19 в районі, то лише за два останніх дні маємо 11! У селі Бояни захворіли поштарі – ті, хто безпосередньо контактує з людьми, тож ми відправили на самоізоляцію все поштове відділення. У Тарасівцях захворюваність поширилася через супермаркет… Друга хвиля захворюваності, якої ми очікували у вересні, може трапитися зараз. Тому, переконаний, ми мусимо продовжувати обмежувальні заходи. Мусимо. Люди навіть з обмеженнями їх не дотримуються, а якщо їх скасувати – зовсім перестануть цим перейматися. Найважливіше – змусити людей дотримувати цих простих правил і навчитися з цим жити: дистанціювання, маски, рукавиці. Бо це тепер з нами надовго…»

Маріанна АНТОНЮК