Півстоліття вірний обраній професії

Першого вересня 2020 року виповниться п’ятдесят років відтоді, як Олексій Іванович РУССУ почав трудову діяльність у торгівлі. Спочатку працював у системі споживчої кооперації, а останні роки – приватний підприємець. Він – знана і шанована у Новоселиці людина. Користується авторитетом серед колег. Про те як він обрав собі справу життя, чим запам’ятався трудовий шлях довжиною у півстоліття – наша розмова з ювіляром:

- Олексію Івановичу, що на вашу думку більше зіграло у виборі професії – випадковість чи закономірність?

- Очевидно так розпорядилася доля. Пригадую шкільні роки, тоді моя сестра ніна, навчаючись у 9-10 класах, вже в школі опановувала професію продавця. Я з інтересом слухав її розповіді про те, як вона мріє працювати за прилавком, мене це також зацікавило, потягнуло до рахівниці…

- І який ви зробили перший крок до мети?

- Після закінчення Новоселицької СШ №2, набравшись сміливості, пішов у торгове підприємство і попросив взяти мене на роботу. Дякуючи долі, не відмовили. Спочатку працював учнем продавця, згодом – самостійно. Після служби в армії повернувся до роботи, яка мені припала до душі.

- Хто був учителем і наставником на шляху оволодіння професією?

- Я вдячний долі, що на моєму шляху зустрілося багато небайдужих і турботливих людей. Насамперед хочу відзначити голову Новоселицького сільпо Абрама Якубовича Волоха. Це з його легкої руки я почав працювати у магазині «Культтовари», який тоді знаходився на території нинішньої площі перед будинком культури. Не можу не згадати добрим словом голів правління райспоживспілки Якова Антоновича Назарко, Сергія Пилиповича Кордуняна, Йосипа Михайловича Спектора, Володимира Васильовича Кригана, заступника голови правління Олексія Васильовича Кирилеску, головного бухгалтера Дору Федорівну Динту, директора Новоселицького сільпо Олексія Івановича Дорофтея та багатьох-багатьох інших. Кожен з них допомагав мені і словом, і ділом. Вже немає серед живих, але залишилися в пам’яті Олексій Албулеса, Іван Гульпак, Олексій і Михайло Дорофтей, рідний брат Георгій та двоюрідний _ Флоря Руссу. Вони зробили для мене багато корисного і доброго, щоб я збагатився досвідом, міг вирішувати нові складні завдання. Окремо дякую нинішній голові РСС та ССТ Інні Василівні Чубрей та Ганні Семенівні Ротар, котрі не забувають про ветеранів торгівлі.

- Не забували і про науку?

- Так. Вступив до Чернівецького кооперативного технікуму, де здобув спеціальну освіту товарознавця промислових товарів, набуті знання мені дуже допомагали в роботі. - Нині ви очолюєте колектив торгівельного підприємства, яке знаходиться у магазині «Мілленніум». Що ви вважаєте найпершим своїм обов’язком?

- Наше підприємство спеціалізується на торгівлі будматеріалами і сантехнікою. Прагнемо задовольнити запити покупців, зробити все можливе, щоблюина, звернувшись до нас вперше, стала постійним клієнтом.

- Чим пишаєтеся?

- Я задоволений тим, що моя дружина Марія Миколаївна, донька Наталія, зять Сергій працюють разом зі мною. І я пишаюся тим, що зростають онуки Дмитро і Надійка. Не знаю як складеться їхня доля, але буду радий, якщо вони підуть дідовим шляхом. - Що не любите у людях?

- Недотримання слова.

- Побажайте щось читачам нашої газети.

- Всіляких гараздів, а ще – бути чесними і справедливими.

Розмову провів Йосип Гаврилюк