Карантинні хроніки: «Ghost Busters»

Минає 14 день після початку оголошення надзвичайної ситуації на Буковині. Попереду ще, принаймні, двадцять вісім, і не факт, ой не факт, що після цього всі ми радісно вломимося в сауни і ресторани, кидатимемося один в одного масками, які раптом стали не потрібними і підколюватимемо один одного: ой, а ти чого не в ізоляції. Так не буде.

Життя розділилося на світ «до коронавірусу» і після нього. І ніхто не знає, коли буде «після». Вже тепер життя «до», попри всі негаразди, здається прісним, легким і розміреним, але виходячи з усього, що відбувається довкола, навіть в сусідній Румунії, ми лише на порозі того, від чого лихоманить весь світ. І залишається лише сподіватися, що ми хоча б щось встигли, трохи ізолювавшись один від одного. Цей вірус – дивне непередбачуване створіння, повитягав з темних шаф те, що туди старанно ховали – практично повну неготовність всіх без виключення служб і установ до боротьби з епідемією, яка ще навіть не на порозі. Та що я вам розповідатиму, немає нічого: ні приміщень для лікування, ні елементарних засобів захисту і дезінфекції, ні технічних можливостей, ні навіть масок і рукавичок, елементарного спирту і перекису – Опа. І ми всі в ній. І мусимо виборсуватись, бо з цього корабля тікати нікуди. А поки що, я почну розповідати, хто і як намагається жити і виконувати свою роботу в цьому новому житті.

Медики і епідеміологи, не ображайтеся, вас я залишу на потім, бо відчуває моя імунна система – писати буде про що.

«Ghost Busters»

Працівників КП «Новоселицька тепломережа», мабуть за їхні захисні костюми, жартома одразу прозвали «мисливцями за привидами». Новоселицю і Маршинці, принаймні центральні вулиці, кілька разів поливали дезрочином рятувальники. А потім вулицями і вуличками, дворами багатоповерхівок проїхав тракторець із діжкою, з якого працівники «тепломережі» звичайною «прискалкою», зробленою з діжки і шланга, поливають тим самим дезрозчином, елементарною «хлоркою», ба навіть її сьогодні не так просто купити, двори і тротуари. Після того, як фото з’явилися в мережі, наші добрі скептики, ми ж всі тепер епідеміологи, визираючи з балконів, кинулись коментувати про те, що на дворі 21 століття, викладати фото з Уханя, де чіткими рядами їдуть десятки спецмашин, рахувати скільки вкрадуть на такій дезінфекції. Що ж, комунальники й справді не мають іншого способу й іншого засобу, але роблять хоча б щось. А ті самі коментатори, при цьому, навіть не хочуть обробити дезрозчинами, які їм пропонують безкоштовно, власні під’їзди. Що зібрати групи волонтерів виявилося практично нереально. Хлопці звісно ображаються. І правильно. Спробуйте цілий день покататися на діжці у цьому прекрасному захисному балахоні. Чи має така дезінфекція ефект? Ну не знаю, чи любить хлорку коронавірус, і ніхто не знає. Але того здоров’я у нього точно не буде.

А далі буде